Інклюзивна освіта в ЗДО

При спілкуванні із дітьми синдромом Дауна, не потрібно робити різницю між ними та їхніми однолітками.

За будь-яких обставин неприпустимо підвищувати голос чи ображати дитину.

У кожній дитині треба бачити сильні сторони і спиратися на них. Ця порада стосується і батьків, і решти людей з оточення „сонячних” дітей.

Не можна ігнорувати дитину, яка виявляє бажання щось розповісти. Завжди треба вислухати її уважно, не намагатися прискорити розмову або уникнути її.

До дитини із синдромом Дауна треба звертатися на ім’я та стежити, щоб ніхто й ніколи не називав її іменами чи прізвиськами, які накладають тавро або дискримінують.

Не можна ділити дітей за принципом — здорові та інваліди, а також використовувати ці терміни. Дитину це не лише ображає, а й може глибоко поранити, позбавити віри у себе.

Дитину з особливими потребами слід навчати безпечної поведінки. Для цього можна вивчити з нею чіткий, але невеликий перелік людей, до яких можна звернутися на вулиці у разі небезпечної ситуації.

Батькам важливо пам’ятати, що не можна захистити дитину від усіх непередбачуваних ситуацій, у яких вона може опинитись. Однак близькі повинні розповісти малечі про шкідливі наслідки, до яких може призвести та чи інша дія або вибір.

Завдання батьків, рідних, педагогів – зробити усе можливе, щоб не травмувати дитину й допомогти їй уникнути стресів.

Щоб зняти психологічне та фізичне напруження в дитини з особливими потребами, треба застосовувати активні ігри, спортивні вправи, проводити змагання та групові ігри.