Правила навчання дітей із синдромом Дауна
Для того, щоб заняття проходили не тільки весело, але й ефективно, потрібно дотримуватись правил:
1. Дитина повинна сидіти навпроти, щоб вона змогла повторити рухи, добре бачити і чути слова ведучого (мами або педагога), а також щоб її можна було контролювати і поправляти. З дитиною потрібно встановити довірчі стосунки, щоб вона змогла зосередитися на грі, а не на вивченні характеру і зовнішнього вигляду дорослого.
2. Інструкція повинна бути досить простою, короткою, завдання повинні бути чітко поставлені, вправи потрібно робити крок за кроком. Якнайбільше показувати, але мовна взаємодія також має бути, причому спілкування може ускладнюватися від заняття до заняття, так як мова і мислення у дитини також повинні розвиватися.
3. Якщо дитина не відповідає на питання, це зовсім не означає, що вона не знає. Просто потрібно трохи витримати паузу, щоб дитина могла зібратися з думками.
4. Займатися потрібно в комплексі: дитина на слух може сприймати інформацію повільніше, але в навчанні допомагає зорове сприйняття, відчуття на дотик. Тому потрібно використовувати картинку, іграшки, предмети побуту. Потрібна різноманітність прийомів проведення заняття, але при цьому методика повинна бути якомога простішою, яка допоможе навчатися швидше.
Наприклад, не потрібно проводити складне обговорення, досить побудувати діалог на основі питань і відповідей.
5. Ігри повинні бути логічно побудовані, з чітким початком і кінцем. Якщо потрібне більше навантаження, то його потрібно давати не за рахунок ускладнення гри, а за рахунок зміни простих ігор, які можуть йти одна за одною, або збільшення динаміки однієї гри, якщо вона досить довга. В ігровому процесі повинна бути рухливість, елементи гумору, у веселій обстановці дитина не просто себе краще почуває, вона може докласти більше зусиль, не втомлюючись.
6. Важлива частота і регулярність занять. Вітається допомога порадою або практична допомога в постановці рук, правильному напрямку рухів. Завдання повинно мати логічний кінець, навіть якщо буде потрібно стороння допомога – так діти вчаться доводити почате до кінця.
7. Якщо дитина не справляється з грою, не потрібно старатися, потрібно запропонувати що-небудь простіше, або більш цікаве, а складні ігрові завдання можна запропонувати повторно, коли малюк отримає необхідні навички і знання. Дитина повинна отримувати задоволення від гри, інакше це не буде гра, а рутина.
8. За успішну участь в ігровому процесі, за конкретно виконане завдання потрібно хвалити. На помилки потрібно вказувати, але у формі, яка не сприятиме невпевненості. Потрібно говорити «ти обов'язково зможеш», навіть якщо не виходить щось зробити. Цього принципу дитина буде дотримуватись і в дорослому житті, пам'ятаючи, що докладені зусилля ніколи не будуть марними.
9. Відмову від певного заняття не намагайтеся сприймати, як бажання займатися чимось іншим. Але працювати потрібно, відпочинок бажано зробити просто зміною виду заняття – з розумового перемикатися на фізичне і навпаки. Діти з синдромом Дауна мають займатися набагато більше за інших дітей, щоб досягти такого ж рівня розвитку, така особливість виховного процесу.